Навчальні дисципліни, близькі до теми проекту: музичне мистецтво, , образотворче мистецтво, українська література.

Склад проектної групи: учні 5 класу

Тип проекту: творчий, міжпредметний

Ключове питання: пісня.

Тематичні питання: Що таке пісня? Як вона виникла? Які є види пісень?

Змістові питання: Що таке пісня? Які є жанри пісень?

Мета проекту: вчити працювати в групах,навчитись створювати мультимедійну презентацію, розвивати творче мислення, художньо – естетичний смак

Анотація: Працюючи над проектом, учні дізнались історію виникнення пісні, про жанри української народної пісні.

Передбачувані продукти проекту: малюнки учнів на тему «Моя улюблена пісня», збірка віршів, прислів’їв про пісню, мультимедійна презентація «Пісня – невмируще джерело нашого народу».

Етапи роботи над проектом.

I етап – Визначення мети проекту. Поділ на групи ( 1 група - «Літератори -фольклористи» , 2 група - «Мистецтвознавці», 3 група - «Історики», 4 група – «Народознавці»)

II етап – Вибір творчої назви проекту. Самостійна робота учнів з обговорення завдання кожного в групі.

III етап – Самостійна робота груп по виконанню завдаь.

IV етап – Підготовка учнями звіту про виконану роботу.

V етап – Звіт отриманих результатів

 

Мета: Ознайомити учнів з історією виникнення пісні, її видами . Формувати вокально – хорові навички, розвивати музичні здібності. Виховувати любов та повагу до традицій свого народу, естетичний смак.

Обладнання: малюнки учнів «Моя улюблена пісня», збірки віршів, прислів’їв, загадок, легенд про пісню, презентація Microsoft Power Point до теми проекту.

Звучить українська народна пісня “Зеленеє жито”.

Добрий день вам, милі люди!

Хай нам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І вас на святі розважати!

(Дівчина тримає хліб і сіль на рушнику.)

 

Гостей дорогих

Ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

Любов'ю і миром.

 

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

Ми це свято готували,

В нього душу всю вкладали,

Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.

З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.

Ми працювали над проектом «Пісня – душа народу». Працюючи над проектом учні об’єднались у групи. Кожна група отримала своє завдання. Це 1 група - «Літератори » - збирали вірші та прислів’я про пісню, 2 група - «Мистецтвознавці - художники» -досліджували види народних пісень та малювали малюнки на тему «Моя улюблена пісня», 3 група - «Історики» - досліджували історію виникнення пісні, 4 група – «Народознавці» - збирали легенди про пісню, досліджували пісні літературного походження, мультимедійна презентація «Пісня – невмируще джерело нашого народу». Ось ми зараз послухаємо наших дослідників.

Група «Історики»

Ми досліджували про історію створення української пісні.

Яке диво дивне — народна пісня ! Яку владну силу таїть вона в

собі! Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ нищівні

війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші — у кожного

свої смаки, свої уподобання. А народна пісня залишається, через усі

злигодні й поневіряння проносить вона свій первісний чар, свою нев'янучу

молодість. Народна пісня — це душа народу, його історія.

Одна людина чи група людей, переживаючи якесь сильне почуття (радості, смутку, гніву тощо), під час праці або відпочинку складали текст пісні разом з мелодією. Пісні - художні твори, а тому складати їх могли лише обдаровані люди. Народні співці - лірники та кобзарі - не лише виконували вже відомі пісні, а й складали свої.

- А хто такі кобзарі?

(Кобзарі - то мандрівні музики-співці. Вони були зовсім маленькою, але особливою часточкою нашого народу. Кобзарі не мали ласки від долі - майже всі були невидющі, їх водили білим світом хлопчики-поводирі. Тихою ходою ішов кобзар від міста до міста, від села до села, наслухав, як живуть прості люди, і оспівував їхні жалі й радощі у своїх думах, піснях).

Мудрі, безстрашні, високі духом, кобзарі несли людям слово правди. Вони закликали народ до єднання. Піднімали його на боротьбу з поневолювачами. Оспівували подвиги мужніх лицарів-героїв. Кобзарева пісня була чи не сильніша за будь-яку зброю...

Україно, були і в тебе

Кобзарі - гудці народні,

Що співали, віщували

Заповіти благородні.

Відомі кобзарі України зробили великий внесок в розвиток народних пісень, дум, переспівів тощо. Видатні українські кобзарі – Остап Вересай, Михайло Кравченко ,Петро Кулибаба, Євген Мовчан.

Гей, вдарте в струни, кобзарі,

Натхніть серця піснями!

Вкраїнські прапори вгорі —

Мов сонце над степами...

Гей, рясно всипте цвітом шлях,

У дзвони задзвоніте!

Вкраїнське військо на полях

Йде, славою повите.

Дзвенять слова мов у сріблі

Братерськії, веселі.

А десь на морі кораблі

Розбилися об скелі...

Земля схотіла жити знов —

Шумлять потужно ріки.

Благословіть ви чесну кров,

Хвала борцям навіки!

Хвала борцям, що на зорі

Лягли в холодні ями.

Гей, вдарте в струни, кобзарі,

Натхніть серця піснями!(П. Тичина) (перегляд відео кобзарі)

Група «Художники - мистецтвознавці»

Ми досліджували про види українських народних пісень

З давніх-давен люди складають пісні про своє життя і працю, про важливі суспільні події. Згодом ці події відходять у минуле, вмирають їх учасники. Давньою також стає пісня, проте вона не забувається — люди продовжують її співати. Пісні, в яких зображено події минулого та видатних осіб, називаються історичними.

Виконується пісня “Ой на горі та й женці жнуть”.

Пісні про громадянську та Другу світову війни, про видатних людей тих часів, про важливі події в житті народу також стали вже історичними. Цю пісню, яку ми вам заспіваємо, любили та співали партизани.

Виконуються 2 куплети пісні "Розпрягайте, хлопці, коней".

Найдавніші серед народних пісень - обрядові - виникли, ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснити різні явища навколишнього світу, а тому вважали, що дощ, грім, вітер, сонце та інші сили природи є живими істотами (богами), від яких нібито залежали. життя і добробут людей.

Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії - обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що виконуються під час обрядів, називаються обрядовими. Більшість обрядів та обрядових пісень пов'язана з працею людей на землі.

Виконується пісня “Вийшли в поле косарі”.

Перша пісня, яку чує дитина – це мамина колискова пісня. Її ніжна, ласкава мелодія заспокоює дитину. Без маминої колискової пісні немає дитинства, як без дитинства немає майбутнього.

Колискова пісня, колискова —

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами. і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани,

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої...

Колискова пісня, колискова —

То солодка материна мова. (виконання колискової)

Родинні пісні відтворюють все розмаїття людського життя. На весіллі співають весільні пісні. У ліричних піснях оспівується кохання, а негативні риси — лінь, байдужість.

Пісні запрошують до роботи – (виконують з рухами пісню “Грицю, Грицю, до роботи”). Пісні з нами жартують ("Сіяв мужик просо”); з нами танцюють ("Коломийки"), грають ("Дрібушечки"), мирять нас ("Мир миром").

А ще ми створили ілюстрації до відомих українських пісень.

Пісня наша, пісня - це душа народу.

Пісня українська, рідна, чарівна.

Вона з нами поруч в праці, на заводі,

На ланах широких, за станком вона.

Пісня - чарівниця, гарна, мов зірниця,

Мелодійна, ніжна, серцю дорога.

Веселить, танцює, мирить і жартує,

В іграх та забавах — всюди є вона.

Фізкультхвилинка «Грицю, Грицю…»

Група «Народознавці».

Ми «Народознавці» досліджували легенди про пісню та пісні літературного походження.

Пісня – це національний дар, яким ми можемо пишатися. Пропонуємо вам легенду про нашу українську пісню.

Легенда про дівчину-Україну, яку Господь обдарував піснею

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність i красу, угорці — любов до господарювання, німці — дисципліну i порядок, росіяни — владність, поляки — здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики... Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону i раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишиванку, руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові мала вінок із червоної калини.

Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові й пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з удів та сиріт, у своїй хаті немає правди й волі.

Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти роздав. Як же допомогти тобі?

Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

— Є у мене неоціненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня.

Узяла дівчина — Україна дарунок i міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому i з ясним обличчям i вірою понесла пісню в народ. Де праця, там і пісня.

А ще одна легенда розповідає про виникнення назви пісні. Ось послухайте.

Спробуй, онучко, відгадай загадку: «Пливе щука з Кременчука, а як гляне — трава в’яне». Звичайно, відгадкою є слово «коса». Чому саме коса? Чи знаєш ти, як виникла ця загадка?

Цікавим є той факт, що вона виникла у нас, у Кременчуці. Загадка, яку ти щойно почула — початок пісні «Пливе щука з Кременчука», яку записав Т. Г. Шевченко у Кременчуці під час подорожі по Україні. Вона з’явилась приблизно у кінці 30-х —на початку 40-х років XIX століття, тобто за кілька років до того, як потрапив до Кременчука поет.

Без сумніву, поява пісні, а отже, і загадки, пов’язана із заснуванням у 1839 році у Кременчуці механічного заводу, на якому виготовляли сільськогосподарське знаряддя праці — плуги, молотарки, за якими приїздили майже з усієї країни.

Особливою популярністю і попитом користувалися кременчуцькі коси. Все це і зумовило вдячних людей створити пісню, згодом перші рядки якої стали загадкою, яку ти щойно, онучко, відгадала.

Ось така, дитинко, існує легенда про створення пісні «Пливе щука з Кременчука» та загадки «Пливе щука з Кременчука, а як гляне — трава в’яне».

Є пісні літературного походження – «Засвистали козаченьки», автором якої вважають Марусю Чурай, «Стоїть гора високая» - вірші Т. Шевченка, «Їхав козак за Дунай » - Семен Климовський.

« Їхав козак за Дунай»

Група «Літературознавці »

Ми знайшли віршів та 20 прислів’їв про пісню та уклали збірку «Народна пісня – голос невсипущий». До вашої уваги декілька з них.

А пісня - це душа. З усіх потреб потреба.

Лиш пісня в серці ширить межі неба.

На крилах сонце сяйво їй лиша —

Чим глибше пісня, тим ясніш душа.

Іван Драч

З народного напившись джерела,

Як із Дніпра бере веселка воду,

О рідна пісне, знову ти прийшла

До матері й до батька — до народу.

М. Рильський

Пісне, моя ти сердечна дружино.

Серця відрадо в дні горя і сліз.

З хати вітця, як єдинеє віно,

К тобі любов у життя я приніс.

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я,

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого тяжкого життя.( І. Я. Франко.)

Завжди у селах наших так було -

Після закінчення, та і під час роботи,

Піснями наповнялося село,

Бо пісня проганяє всі турботи.

 

І в довгії зимові вечори,

І в літнії короткі теплі ночі,

Завжди мої співали земляки -

Про козаків, калину, карі очі...

 

Весь час жилося тяжко на селі,

Та пісня душу людям зігрівала,

Пісень співать навчали дочок матері,

Батьки синів співать пісень навчали.

 

Століттями складалися піснІ -

ПіснІ народні - жартівливі і серйозні,

Вони єднали в мирі й на війні,

Звучали на весіллі і в поході.

Що ж сталося? Чому в наш час не так?

Невже нам жити важче, Аніж предкам?

Чому ж піснІ сьогодні в селах не звучать

Про козаків, про чорнобривці, чорну редьку?

 

Згадаємо ж давайте у цю мить,

Що українці - це народ співучий -

Ніщо не може нашу пісню зупинить,

Наповним піснею наш край квітучий!

Чи є кращі між квітками

Та над веснянії?

Чи є в житті кращі літа

Та над молодії?

 

Не всихайте, пишні квіти,

Цвітіть хоч до літа!

Пождіть літа, доля прийде,

Не тікайте з світа!

 

Двічі на рік пишні квіти

Та не процвітають;

В житті літа найкращії

Двічі не бувають. (Л. Українка)

Також ми дібрали прислів’я про пісню

З пісні й казки слова не викидають.

З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.

Легше тобі на душі стане, як пісня до твого серця загляне.

Може, він таку пісню знає, що якби заспівав, то й волос би зав'яв.

Найдорожча пісня, з якою мати мене колисала.

Не все тому правда, що в пісні співають.

Пісенька солодка — коротка.

Пісня гуртова, а за тютюн вибачай.

Хоч нові птахи, та старі пісні.

Солов'їними піснями ситий не будеш.

Швидко пісня співається, та не швидко складається.

Як з такою піснею, то ліпше без неї.

Без голосу не співець, без грошей не купець.

Болить горло співати дармо.

Гарно ти співаєш, та слухати не хочеться.

Де нема співця, послухаєш горобця.

Як уміє, так і піє.

Кому добре, той співає, кому зле, той плаче.

Співаєш добре, а перестанеш — ще краще.

Хто співає, той журбу проганяє.

 

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій правдою повитий.

 

Та як же нам жити на рідній землі,

Щоб люди довіку щасливі були,

Щоб пісня народна в повазі була,

Від роду до роду між нами жила.

 

Старайтеся завжди прожити лиш так,

Щоб потім про вас пам'ятали,

Про ваше прекрасне і чесне життя

Народні пісні розказали.

 

Українська пісня, вимита сльозами,

Висушена вітром у краї чужім,

Українська пісне, ти прийшла шляхами

До мойого серця і живеш у нім.

 

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з моди сущого життя.

Виконується пісня “І в Вас і в нас хай буде гаразд”.

Oсь і закінчилось наше свято, але не закінчується зустріч з піснею . Ми доторкнулися лише до мізерної часточки величезного пісенного багатства українського народу. Нехай щире слово української пісні завжди живе у ваших серцях. Сьогодні, коли ми будуємо нову, незалежну Україну, пісня з нами. У вільного народу будуть інші пісні, можливо, в них буде менше смутку й болю, а більше світлої радості й надій. Любімо свою Батьківщину, її чарівну мову та дзвінкоголосу українську пісню, продовжуймо традиції і обряди нашого народу, зберігаймо і поповнюймо творчу спадщину України.